Деталі
Завантаження Docx
Читати Більше
Далекий вітер і досі дме, А безперервний дощ і досі розливає свою похмурість Скільки ще років небесна пара Нгау перестане проливати сльози через осінь?
Кохання – це нескінченний рефрен щастя й смутку, теплої прихильності й згаслих почуттів, подібно до змін у природі та чотирьох пір року, що приходять і минають. Зрештою, усе стає історією минулого, минулих часів. Романтика теж не може уникнути цього вічного закону.Дивлячись, як відходить осінь, Смуток піднімається у сонячному світлі А за вікном розсипається листя. Слухаючи, як твоє ім’я поринає у забуття, Поки місяці й дні зникають у золотій осінні...Спостерігаючи за тими часами, коли осінь відходить, порожні руки обіймають жаль Слухаючи холодний вітер уночі, у свої тридцять з гаком, меланхолія наповнює очі Кохаючи когось, а потім відчуваючи холод у самотності.Прохолодний осінній вітерець повернувся Фіолетовий вечір огортає тротуари І вітерець поцілував довгі локони, а потім осінь відлетіла.У золотому сонячному світлі цього пізнього післяобіддя Я відчуваю, як піднімається смуток Небо вихідних розфарбоване хмарами Мої загублені руки забули шлях Коли я проводжав тебе додому у м’якому, що затримується, сонячному світлі.Осінь приходила й відходила вже багато разів. Проходячи повз залитий сонцем парк цим пізнім пообіддям... Наша давня історія кохання Закарбована сумовитими осінніми вечорами.. А цієї осені наша мрія зів’яла.З плином часу вся краса та молодість зникають. Одного дня, дивлячись у дзеркало й помічаючи кілька сивих пасом, ми раптом усвідомлюємо мінливість фізичного існування. Ми почнемо шукати щось вічне і таким чином вирушимо у духовну подорож, щоб знайти своє справжнє «я».Дивлячись сьогодні у дзеркало Кілька пасом волосся посивіли На жаль, настала зима життя діти Чому б весні не затриматися хоч на мить! У сусідньому саду граються Здивований, я звертаю погляд туди У маленькій кімнаті все ще панує спокій, але весняне світло тихо згасає. О мандрівнику! О мандрівнику! О мандрівнику, чи не відчуваєш ти меланхолії? Здається, ти так поспішаєш, Несучи небагато речей, Самотня постать пливе через міст. Швидке дзвоніння храмового дзвону На далекому горизонті швидко наближається дощ З тугою мандрівник запитує: Чи знаю я вже своє справжнє «я»?Осінь – це пора поета, бо осінні хмари прекрасні, осіннє сонячне світло золоте, а осінній настрій глибокий. Та коли красу осені огортає похмура атмосфера, не лише осіннє небо стає похмурим, а й навколишній пейзаж просякнутий меланхолією. Немов співчуваючи тим хто розлучений, кожна лагідна краплина осіннього дощу продовжує падати.На веранді лагідно падає осінній дощ; Похмуре небо тихе, безлюдні хмари перестали плисти; Слухаючи вітер, що невиразно дме в осінньому дощі, – Хто ридає, Хто голосить!Кілька пташенят щебечуть на гілці, ніби кажучи блакитному небу: Хто ридає через життя? Сльози швидко ллються струмком; Світ у величезному горі.Хочеться, щоб хмари розійшлися, повертаючи прохолодний лагідний вітерець Хмари розступиться перед блакитним небом Можливо, такого щастя не існує Дощ все ще падає Скільки ще перевтілень, поки ця меланхолія не вщухне?Далекий вітер і досі дме, А безперервний дощ і досі розливає свою похмурість Скільки ще років небесна пара Нгау перестане проливати сльози через осінь?Існує джерело справжнього спокою та щастя, і щойно ми його відкриємо, усі наші земні блага раптом втратять свій блиск. Ми відчуємо, як наша любов і радість розширюються, і захочемо поділитися ними з усіма.Двері дружби широко відчинені Заходьте й розділіть мир та любов, які ви знайдете всерединіПоділіться радістю Хай сонце вас втішить Можливо, ви ніколи не час захочете йти, коли настане Поділіться радістю Гори піднімаються, гори падають Вам більше нічого доводити – ви підкорили їх усі Тепер ви тутУсі ті прекрасні пісні, що ви почуєте, вони нам усім дорогі Водночас усі Найвеличніші речі, що ми маємо, – ми цінуємо їх менше Стільки дрібниць може принести щастя Любов є в усьомуПоділіться радістю Хай сонце вас втішить Можливо, ви ніколи не захочете йти, коли настане час Поділіться радістю Гори підносяться, гори падають нічого доводити – ви підкорили їх усі Тепер ви тут Хай ви залишитеся й поділитеся радістю
