Деталі
Завантаження Docx
Читати Більше
Для святого немає різниці між істотами; людина і все створіння – одне. А коли всі люди рівні, світ стає Раєм на Землі, де немає більше ворожнечі, немає більше воєн і вбивств. Любов розчиняє ненависть. Любов перетворює і рятує людину з лабіринту темряви і невігластва. "Серце святого вічно в скорботі Обітниця врятувати світ, чи здійсниться вона коли-небудь? На колінах я пробуджую віру в Творця І благаю Його цю планету відновити". Я хочу знайти небесну житницю, Щоб розкидати по горах і лісах, Щоб кожна пташка була в теплі і ситості, Коли бачу їх в холодні зимові дні, Крила і пір’я в безладді, шукають ласощі! Я хочу поділитися всією їжею, поживною і смачною З худими котами в дикій природі, блукаючими і голодними, Що живуть потайки в покинутих святинях Спекотними днями і дощовими ночами, виснаженими і змарнілими! Співчуваю оленям і козам на скелястих горах Блукають цілими днями, не маючи сухого листя Скелясті урвища самотні, як древні гробниці Де їм знайти солодку траву і нектарний потік! Серце святого вічно в скорботі Обіцянка врятувати світ, чи здійсниться вона коли-небудь? На колінах я пробуджую віру в Творця І благаю, щоб Він цю планету відновив. Хоч і далеко, але серце завжди налаштоване на рідну землю, з нетерпінням чекає дня возз’єднання, з надією, що всі люди зможуть гармонійно жити в одній великій родині. "Дорога назад в наше село – О радість! Перетинаючи високий пагорб, Місяць освітлює шлях до твоїх сусідів. Там, де дороги зустрічаються, створюється спорідненість". Дороги в Ау Лаці простягаються від Ка Мау до Нам Куан Дороги в Ау Лаці Куди вони ведуть? Сутінки огортають чарівні рисові поля Куди ведуть дороги? Будуються сільські дороги Далеко від дому, не забувай рідний край Дорога назад в наше село – О, радість! Перетинаючи високий пагорб, Місяць освітлює шлях до твоєї околиці. Там, де дороги зустрічаються, створюється спорідненість. Наша любов безмежна, як я обожнюю заповітні дороги! Наша любов безмежна, хто б міг нас розлучити? Куди вони ведуть? Сутінки обіймають чарівні рисові поля. Куди ведуть дороги? Бог – наш улюблений. Бог – наша надія. Бог – наша сила, що тягнеться до зірок. Так, Бог – наше все. Але як у цьому метушливому світі ми можемо нагадати про нашого всемогутнього Творця? Відповідь знаходиться прямо перед нами у вигляді краси, добра і простоти. Іноді її можна знайти в найделікатніших підношеннях, скромних, як вишукана квітка. Треба лише придивитися, і ми побачимо: Бог завжди готовий обійняти нас безумовною любов’ю. Чи знаєш ти, кохана, про омріяну квітку «Не забувай мене», Колір якої – таємничий синій, Колір Неба, Небесної тверді, Колір галактик за межами, Колір любові «Не забувай мене», Чи знаєш, чи не знаєш, Завтра полетиш з птахами безневинними Одного дня поруч з тобою, Ліс зеленіє і небо синіє. Хмари пестять гори, Осінній вітер співає вірші про кохання... Два дні разом, а мрії про вічність. Візьми крила, вчора-самотність, Завтра – лети з птахами! Безневинний добрий Знаєш чи не знаєш, Не забувай мене Музика природи Буде грати вічно Для мене і для тебе Кохана! Візьми мене за руку. Ти не чуєш, Як б’ється серце? Музика природи Буде грати вічно Для тебе і для мене На цьому березі річки Ніжна До ре мі Життя подібне до швидкоплинного вітру і хмаринки, що минає; яскравий час молодості швидко в’яне. Озираючись на півжиття, прожите в боротьбі за своє земне існування, людина задається питанням, про що вона шкодує перед тим, як покинути це швидкоплинне життя. "Здається, це було тільки вчора, хоча минули десятиліття; Тіло втомилося від земних мандрів! Славою і багатством, півжиття заклопотане, В один день на квадратному метрі спочиває". Звільнитися від пут людського життя і йти дорогою до просвітлення – вічне прагнення безсмертної душі. Здається,роса зійшла вчора вночі, Залишивши пишний сад ювелірним видовищем Сьогодні вранці ніжні сонячні промені тремтять на холодному вітрі, Нагадуючи про весняні дні, що швидко промайнули Здається, це було тільки вчора, хоча минули десятиліття Тіло втомилося від земних мандрівок! Славою і багатством, півжиття заклопотаний, А потім в один прекрасний день на квадратному метрі Я хочу розчинитися в туманній імлі, Скинути з себе земні тягарі, струсити з себе пил... Щоб відправитись в Країну Світла, віддати шану Будді, Щоб здійснити свою мрію з незліченних епох.
